Ретроспективний показ фільмів режисера Романа Балаяна ("Каштанка" і "Бірюк")

Сьогодні, 16 березня, в київському Домі кіна, о 18-00, відбудеться показ двох фільмів українського режисера Романа Балаяна – "Каштанка" (1977) і "Бірюк" (1975) – в рамцях ретроспективи фільмів майстра до 65-річчя від дня його народження. Роман Балаян народився 1941 року в селі Неркін-Оратаг у Нагірному Карабасі. 1969 року закінчив кінофакультет КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Тимофія Левчука). Серед його найкращих картин – "Каштанка" (1977), "Бірюк" (1975), "Польоти уві сні і наяву" (1982), "Поцілунок" (1983), "Оберігай мене, мій талісмане" (1986) та інші. В архіві рубрики "Зйомки" на нашому порталі можна прочитати розмову з Романом Балаяном: "Мій дипломний фільм "Злодій", який я сам не дуже люблю, подобався Параджанову, Абуладзе. Ось тоді я виявив такі риси дебютанта, які мені й сьогодні подобаються. Картина тривала 22 хвилини, і коли її показали в старому Домі кіна на Майдані, всі казали, що це жахливо. Лише Параджанов кричав, що фільм геніальний. Ну, в нього теж було – "г" і "г". Жодної середини. А сам я, коли подивився стрічку при публіці в залі, як це завжди буває, побачив якісь нові недоліки. Параджанов тоді сказав: "Скорочуєш на 60 метрів – і буде шедевр. Ось це треба вирізати, це і це..." Фільм був знятий у його стилістиці, тож кому, як не йому, було видно, що треба робити. Наступного дня я сів і скоротив. І покликав Параджанова подивитися. "Ну, хіба я не казав, що це буде геніально! 60 метрів – а що зробили!" А я кажу: "Сергію Йосиповичу, дякую вам, звичайно, за зауваження, але річ у тім, що я скоротив не 60 метрів". – "А скільки?" – "Фільм був 22 хвилини..." – "А ти на 2 хвилини скоротив". – "Ні, тепер картина йде 6 хвилин!". Тобто скільки хвилин я прибрав? 16! А здавалося б – Параджанов, авторитет, сказав, що треба прибрати 60 метрів! А я, студентик, взяв і за ніч вирізав 16 хвилин! І правильно зробив! Бо він навіть не відчув різниці! А я ж міг повірити і зробити так, як казав Параджанов, – і він усе одно кричав би, що геніально! Ось це для дебютанта, я вважаю, – гарна риса. Хочеться, щоб наші студенти так до себе ставилися – відповідально, без патосу – і не влазили в генії. Мені ця історія з дипломом досі пам’ятається. Це був чи не єдиний випадок, коли я себе почав поважати безумно. А я ж страшенно цінував думку Параджанова". kinokolo.ua